Культура

 Оксана  Чужих

  Новорічні святкування в столиці продовжуються!

Адже попереду Маланка. Українське народне свято, яке відмічають напередодні "старо­го" Нового року або святого Василя Великого (14 січня).

Маланка - традиційний обряд із використанням масок та костюмів, які за часту українці роблять власноруч.

  Маланку, або день преподобної Меланії, відмічають з 13 на 14 січня. Ще свято називають Щедрим вечором або Щедрою (Другою) кутею. На відміну від Святого вечора (6 січня), під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають мясні страви. Вдруге готують кутю та випікають спеціальні хліби «Маланку» та «Василя». Під час святкування Маланки молодь всю ніч (у масках і костюмах) щедрує та ходить із «козою». Традиційні персонажі свята - «ба­ба» Маланка та «дід» Василь. В Маланці нерідко використовують також і сучасні мотиви та персонажі (во­яки, лікарі та ін.). У давнину подібні рядження виконували важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився просто на веселу розвагу. 

  Здавна, українці відмічали свято Маланки дуже пишно, весело та масово. Це було свято, до якого ретельно готувались та виконували цілий ряд різноманітних обрядів. Сьогодні, ця традиція, як і багато інших, трохи змінилась і забулась. Та все-таки не повністю. Західні регіони країни і сьогодні продовжують та підтримують подібні традиції святкувань. Та і столиця намагається не відставати. Цього року козацьке селище «Мамаєва Слобода» запрошує всіх відзначити Маланку відповідно до історичних вподобань. Українські козаки з Слободи знайомлять всіх з історією цього свята.      

  Увечері на Маланку наші прадіди щедрували. Дуже часто ряджені парубки та чоловіки, переодягнені в комічний жіночий та чоловічий одяг, у масках, дружно сміючись, водили вулицями переодягненого хлопця. Всі дружно співали, жартували та бешкетували. Переодягнена «Маланка» поводила себе так, як за народною мораллю негоже було чинити чесній дівчині: вона брутально залицялась до парубків та чоловіків, вішалась їм на шию, вела себе фамільярно зі старшими людьми, бешкетувала та провокувала господарів хати.

  Інший обряд називався «Коза». Винахідливий і дотепний парубок, котрий одягав навиворіт кожух грав роль «кози». На голову йому також одягали козине хутро. Капризна та норовлива «коза», як правило не слухала свого пастуха – діда, намагалась зробити якусь шкоду господарям: розлити по хаті воду, перечепитись через рогачі та коцюби, розсипати просо, перекинути ослінчик із порожніми горшками. «Коза» начебто будила сили природи, скеровуючи їх на новий багатий врожай. 

  На «Щедрий вечір» до щедрувальників господарі відносились надзвичайно приязно, усіляко обдаровуючи їх. Дітям кидали в торбинку солодощі, горіхи, млинці, пряники, пундики, а інколи і дрібну монетку. Старшим діставалась ковбаса, книші, калачі. Дуже часто, за виставу, ватазі парубків та дівчат, що водили «Маланку» чи «Козу» платили по кілька копійок, а то й золотих дукачів.

  Ввечері, родина вечеряла разом, всі намагались зібратись до купки. На столі була сила силенна різних смачних, багатих страв. Саме тому й вечір називався «щедрим». Перед тим стіл застеляли новою свіжою скатеркою. Ставили в центрі чималий полумисок  повний пирогів, поряд лежали паляниці, книші, калачі. На чинному місті, під образами на покутті сідав сам господар родини.

  Наступного ранку (14 січня) на Василя хлопчаки, що молодше дванадцяти років, вставали ще вдосвіта, аби привітати своїх сусідів, рідних та близьких. Цей обряд називався «посівання». Хлопчаки набирали повнісінькі рукавиці зерен пшениці, жита, гречки, ячменю, вівса, гороху. Заходячи до хати, попередньо запитавши дозволу у господаря, розсівали зерно на чотири сторони світу, приказуючи:

  «Сію – вію – повіваю, на щастя, на здоров`я, на нове літо, на новий рік, щоб було ліпше, як торік! Роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю! Сію на Вас жито, щоб було Вам добре жити! Сію пшеницю яру, щоб жили Ви завжди в парі! Сію гречку, аби не було суперечки! Сію на Вас овес, щоб був здоровий рід Ваш увесь! Будьте здорові, з Новим роком!»

  На 13 січня, всі бажаючі мають змогу забронювати традиційну українську хату або ж місця за столиком у «Шинку», у Мамаєвій Слободі. Будуть відтворені всі стародавні обряди «Маланки» та «Кози», а на додачу вас обов’язково защедрують. 14 січня відкриється ярмарок народних майстрів, відбудеться куштування звареного на відкритому вогні козацького кулішу, а також дегустація традиційних хмільних українських напоїв козацької доби (вишняк, слив’янка, дулівка, медовуха). План святкувань включає в себе і розваги як для дорослих так і для дітей:  майстер-класи із засівання, колядок, щедрівок від народних майстрів, співи біля вогнищ, різдвяна казка від знаного казкаря Сашка Лірника, катання на запряженому кіньми возі (санях), різноманітні виступи фольклорних гуртів. 

  Козаки «Мамаєвої Слободи» закликають всіх щирих українців спільно відроджувати самобутні, давні українські традиції. А козацьке селище з радістю посприяє цьому і допоможе зберегти найцінніший скарб народу – його культуру та традиції.